Панове, не дивуйтесь
Панове, не дивуйтесь,
Що я собі така,
Що мене мертве коло
На грищі очерка.
Також удома в мене
(Спитайтеся Марка)
Тяжка була і думка,
Тяжка була й рука.
І хай собі від злости
Мій брат позеленів.
І хай усі колеґи
Жахаються м’ячів.
Молодший Стефанівський
В душі, як голь, засів,
І перед ним коліном
Зорю я грища пів.
А в дійсності я ніжна,
І добра, і тонка.
І, може, я покину
Садити тропака.
Знімуся, наче хмарка,
Прозора і легка…
Панове, не дивуйтесь,
Що я собі така.
………………………
