Метаморфози
Був у мене приятель поважний:
Майже батько, справжній опікун.
Обережний, тихий і уважний -
Не торкався небезпечних струн.
Думав так, як думають загально,
Говорив лиш те, що чути міг…
Жив з жоною чесно і похвально,
Добру славу донечок беріг.
І ніхто не сподівався лиха,
І нікого не лякав цей пан;
Тільки щось мій приятель потиху
Подивляти взявся Дніпрельстан.
Там процес, а мій панок пускає:
“Що Єфремов? Дика голова!
Кожна влада силу ту ламає,
Що її фундамент підрива!”
Далі більше, більше проречисто…
Раз так просто до стіни припер:
“Ви”, говорить, “націоналісти,
Стоїте в зв’язку із УНР!”
З’їхав з розуму, чи що? Хай Бог боронить!
Ну, та випадок все висвітлив один:
Другий рік йому уже корони
Із Москви ідуть через Берлін!
