Коли, як свічка, догорає рік
Коли, як свічка, догорає рік,
А тут ще й туга другий тиждень мучить,
Буває гарно перейти потік
Містком, що Нусле з Вишеградом лучить,
І в синім сумерку знайомої кімнати
На софі Вашу постать відшукати.
Не знаю, чом, але уже давно
Болюче ясно мозок мій працює.
Давно кохання золоте вино
Холодну кров у скронях не хвилює.
(Чи це заслуга, чи моя провина,
Та я волів – щонайтерпкіші вина.)
Знов Рік Новий. Нові думки і туга…
Так гостро я ці дні майбутні бачу…
……………………
Буває часом: мило мати друга,
Що все простив, і вигляд твій, і вдачу,
І зносить в янгольськім терпінні і любові
Твоє pendant Суданському Божкові.
31.XII.1930 12 год. Потяг.
